І. Прочитайте цитати
1.
“ І завжди
що-небудь та прилипало до його віцмундира: чи сінця віхтик, чи яка-небудь
ниточка; до того ж він мав особливу вправність, ходячи вулицею, нагодитися під
вікно саме тоді, коли з нього викидали всяку погань, і тому раз у раз ніс на
своєму кашкеті лушпиння з кавунів і динь та інший такий непотріб».
2.
«Навіть у ті години, коли зовсім потухає петербурзьке сіре небо…»
3.
«Є в Петербурзі сильний ворог усіх тих, хто дістає чотириста
карбованців на рік платні чи близько того. Ворог цей не хто інший, як наш
північний мороз, хоч і кажуть, проте, що він дуже корисний для здоров'я. О
дев'ятій годині ранку, саме в той час, коли вулиці вкривають чиновники,
простуючи до департаменту, починає він давати таких сильних і колючих щиглів
без розбору по всіх носах, що бідолашні чиновники зовсім не знають, куди й
подіти їх. В той час, коли навіть у тих, що посідають високі посади, болить від
морозу лоб і сльози виступають з очей, бідні титулярні радники іноді бувають зовсім
беззахисні. Увесь порятунок полягає в тому, щоб у благенькій шинельчині
перебігти якомога швидше п'ять чи шість вулиць і потім натупатись добре ногами
в швейцарській, поки не відтануть усі замерзлі дорогою здібності й обдаровання
для справляння служби».
4.«Піднімаючись
сходами, що вели до Петровича, які, слід сказати правду, були всі вимащені
водою, помиями і пройнялися наскрізь тим спиртуозним духом, що виїдає очі і, як
відомо, є неодмінно на всіх чорних сходах петербурзьких домів…»
5.«Дорогою зачепив його усім забрудненим своїм боком сажотрус і
почорнив усе плече йому; ціла шапка вапна висипалась на нього з верху якогось
недобудованого дому».
6.«Спершу
треба було Акакію Акакійовичу пройти деякі безлюдні вулиці з скупим
освітленням, але, в міру наближення до квартири чиновника, вулиці ставали
жвавіші, людніші, ясніше освітлені. Пішоходи стали мелькати частіше, почали
траплятися й дами, гарно одягнені, на чоловіках траплялися боброві коміри,
рідше стрівалися ваньки з дерев'яними ґратчастими своїми санками, утиканими
позолоченими гвіздочками — навпаки, все стрівалися лихачі в малинових плисових
шапках, з лакованими санками, з ведмежими запонами, і перелітали вулицю,
риплячи колесами по снігу, карети з прикрашеними козлами. Акакій Акакійович дивився на все це, як на новину: він уже кілька
років не виходив вечорами на вулицю. Спинився зацікавлено проти освітленого
вікна магазина подивитись на картину, де змальовано було якусь вродливу жінку,
що скидала з себе черевик, оголивши таким чином усю ногу, дуже непогану; а за
її спиною, з дверей другої кімнати, виставив голову якийсь чоловік з
бакенбардами і красивою іспаньйолкою під губою».
7.«Незабаром простяглися перед ним ті пустельні вулиці, що навіть і
вдень не такі й веселі, а ввечері то й поготів. Тепер вони стали ще глухіші та
відлюдніші: ліхтарів порідшало — масла, як видно, вже менше видавалося;
почалися дерев'яні будинки, паркани; ніде ні душі; блищав тільки сніг на
вулицях та засмучено чорніли з причиненими віконницями сонні низенькі халупки.
Він наблизився до того місця, де перерізувалася вулиця безконечним майданом з
ледве видними на другому боці його домами, що мав вигляд страшної пустелі».
8.«Він
ішов по хуртовині, що свистіла у вулицях, роззявивши рота, збиваючись з
тротуарів; вітер, петербурзьким звичаєм, віяв на нього з усіх чотирьох боків, з
усіх провулків».
9.«Зрідка
заважав йому (значній особі), проте, поривчастий вітер, що, вихопившись раптом,
бог знає звідки і не знати з якої причини, так і стьобав по обличчю, закидаючи
його жменями снігу, здиблюючи, як парус, комір шинелі, або враз із надприродною
силою накидаючи його на голову йому і завдаючи таким чином безнастанного
клопоту з нього виборсуватись».
ІІ. Створіть ментальну карту
